ҐЕНДЕРНО-ПРАВОВI ПАРАДИГМИ

Цькування чи BUIIYING?

«Законы были созданы для того, чтобы сильный не стал всемогущим»

Древний Рим

ВИСНОВОК

на проект 

Закону України 

«Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо протидії булінгу»

(реєстр. № 8584 від 10.07.2018 р.)

У законопроекті шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та Закону України «Про освіту» (далі – Закон) пропонується на законодавчому рівні визначити поняття булінгу, шляхи протидії цьому явищу, захисту прав дітей, а також інших осіб, які працюють у закладі освіти, а також встановити адміністративну відповідальність за булінг, приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником, або засновником закладу освіти.

Як зазначається в п. 6 пояснювальної записки до законопроекту, його прийняття дозволить напрацювати дієвий правовий механізм протидії явищу булінгу, що матиме наслідком покращення психічного здоров’я дітей та дорослих, створення безпечного освітнього середовища, а також підвищення ступеню зосередженості дітей на навчанні.

Головне науково-експертне управління, в цілому не заперечуючи необхідності законодавчого регулювання сфери попередження та протидії булінгу в закладах освіти, разом з тим вважає за доцільне висловити щодо поданого проекту наступні зауваження і пропозиції.


1. Насамперед, викликає зауваження запропоноване визначення терміну «булінг», як «моральне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення».

Булінг це складне соціально-психологічне явище, що являє собою тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або інших дітей.[1] Тобто це – систематичне насильство – цькування. Особливою ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням. Розрізняють емоціональний, фізичний, економічний, сексуальний, кібербулінг, який передбачає цькування через соціальні мережі, та інші види булінгу. Мета цькування, в першу чергу – самоствердження агресора через слабшу духом дитину, бажання заслужити собі загальний авторитет, а не підпорядкування однієї особи іншій.

Виходячи з наведеного, можна стверджувати, що запропоноване у законопроекті визначення терміну «булінг» потребує доопрацювання, оскільки не відображає всієї повноти сутності цього явища і може призвести до неправильної оцінки ситуації.

Разом з тим, зауважимо, що наведена дефініція характеризується відсутністю правової визначеності, а отже не відповідає конституційному принципу верховенства права (у частині забезпечення правової визначеності, ясності і недвозначності норм, як складових цього принципу). Так, наприклад, з нього незрозуміло, хто саме, на підставі чого і яким чином буде визначати ознаки відповідних дій та мету їх вчинення (викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення).

Принцип правової визначеності закону передбачає, що закон повинен бути сформульований таким чином, щоб кожний суб’єкт його застосування міг чітко усвідомити свої права і обов’язки у сфері, що ним регулюються.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, вживання в законі таких виразів не відповідає принципу юридичної визначеності як складової конституційного принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також конституційним принципам рівності і справедливості, з яких випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (див. Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Головне управління також звертає увагу на те, що закріплення визначення терміну «булінг» саме в Законі України «Про освіту» не повною мірою відповідає предмету його правового регулювання, який «регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти» (Преамбула Закону). Адже прояви булінгу мають місце не тільки в закладах освіти, а й на вулиці, у закладах відпочинку та оздоровлення, на спортивних майданчиках тощо.


2. Головне управління не підтримує пропозицію законопроекту щодо внесення змін до КУпАП в частині доповнення його новою статтею 173-4, якою встановлюється відповідальність за булінг (моральне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення), а також приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником, або засновником закладу освіти.

На нашу думку, така законодавча ініціатива є зайвою, оскільки наразі кваліфікація діянь, про які йдеться у статті 173-4 КУпАП (у редакції проекту), можлива, як за низкою статей чинного КУпАП, так і Кримінального кодексу України (далі – КК) в залежності від того, хто виступає суб’єктом правопорушення, в якій саме формі проявив себе булінг та які мав наслідки.

Так, наприклад:

1) якщо мав місце, скажімо, економічний булінг або булінг, поєднаний з фізичним насильством серед повнолітніх осіб у вищому навчальному закладі, то такі дії можна кваліфікувати, в залежності від обставин справи, за статтями 186, 187, 189 КК (грабіж, розбій, вимагання – відповідно). Якщо йдеться про насильство за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, то такі діяння охоплюються статтею 173-2 КУпАП «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування»;

2) умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, або ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, караються за статтею 126 КК. Те саме стосується тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості (статті 121, 122, 125 КК);

3) доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства, в тому числі щодо малолітнього, підпадають під ознаки злочину, передбаченого статтею 120 КК.

До того ж, вік, з якого настає кримінальна відповідальність за перелічені злочини, становить 14 років, на відміну від адміністративної відповідальності, до якої особу може бути притягнуто лише з 16 років. Про це необхідно пам’ятати, оскільки булінг найбільш поширений серед школярів.

Що ж стосується випадків, коли булінг не має явних проявів у матеріальному світі, а шкідливих наслідків зазнає психічний стан особи-жертви, то у такому разі встановлення додаткової адміністративної відповідальності не вирішить проблему. Як зазначається у Методичних рекомендаціях щодо запобігання та протидії насильству Міністерства освіти і науки України спільному з Міністерством молоді та спорту України (додаток до листа МОН України від 18.05.2018 р. № 1/11-5480), «булінг – надзвичайно складна проблема, і під час її вирішення необхідно враховувати різні фактори. Комплексний підхід передбачає участь самих учасників колективу; залучення батьків, педагогічних керівників і громади; взаємозв’язок політики, законодавства та практики; визначення індикаторів насильства і дотримання принципів прав людини з урахуванням їх універсального характеру і культурних традицій»[2].

Звертаємо увагу, що за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 70 % знущань відбувається словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження. Найскладніше зовні помітити соціальне знущання – систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення – все це знаходиться поза межами регулювання КУпАП або КК. Вирішення цих проблем належить до сфери педагогічно-виховної роботи і має бути направлене на попередження таких діянь, а не на покарання за їх вчинення. Так, Українським інститутом дослідження екстремізму було проведене широкомасштабне дослідження проблем булінгу, яким стверджується, що у «роботі з ініціаторами шкільного насилля перш за все необхідно усвідомити, що ці діти – не злочинці. Тобто, вони можуть або не усвідомлювати наслідків своїх дій, або не бути системними порушниками. І мета роботи з такими дітьми корегувати їх соціальну поведінку, а не просто провести каральні заходи. Більше того, «булери» можуть мати більші психологічні чи соціальні проблеми, ніж жертви, – у тому числі йдеться й щодо власної самооцінки. Тому застосування виключно каральних заходів може призвести до поширення прихованої або відкладеної агресії в колективі»[3].


3. У проекті, шляхом доповнення новим абзацом частини першої статті 64 Закону України «Про освіту», пропонується віднести до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки повноваження щодо розробки та затвердження плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу в закладах освіти, порядку реагування на випадки булінгу, порядку застосування заходів виховного впливу, а також узагальнення та оприлюднення інформації про випадки булінгу у закладах освіти. 

Водночас, звертаємо увагу, що чинним законодавством не визначено, які саме заходи можна віднести до заходів виховного впливу. Так, відповідно до положень статті 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Такі заходи хоча й мають виховний характер, проте визначені інакше. Водночас, порядок застосування таких заходів встановлюється в КУпАП, а не центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.


4. Зауваження викликає також порядок набрання чинності Законом, проект якого розглядається, – «з дня, наступного за днем його опублікування» (пункт 1 розділу IІ «Прикінцеві положення»), адже реалізація положень проекту потребує комплексного оновлення підзаконної нормативно-правової бази, на яке Кабінету Міністрів України дається три місяці (пункт 2 розділу IІ проекту), та здійснення низки практичних заходів. У зв’язку із цим, на думку управління, Закон повинен вводитись в дію щонайменше через три місяці після дня його опублікування.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

        Перший заступник керівника Головного управління                                                     С. Гудзинський

 Вик.: В. Грицак, Т. Ругаєва



[1] http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/42788/

[2] https://don.kievcity.gov.ua/files/2018/5/22/mon.pdf

[3] http://uire.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Doslidzhennya-buling.pdf


 

До проекту № 8584 від 10.07.2018

 Верховна Рада України

 

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти на своєму засіданні 5 вересня 2018 року (протокол № 92) розглянув проект Закону про внесення змін до Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (реєстр. № 8584 від 10.07.2018 р.), поданий народними депутатами України Білозір О.В., Співаковським О.В., Констанкевич І.М., Шевченком В.Л., Москаленком Я.М., Соболєвим С.В., Сисоєнко І.В., Голубовим Д.І., Вілкулом О.Ю., Кіссе А.І., Мосійчуком І.В., Карпунцовим В.В., Мірошниченком Ю.Р., Литвином В.М., Єленським В.Є.,  Остапчуком В.М., Зубиком В.В.

Законопроектом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, до Закону України «Про освіту», якими визначити поняття «булінг», визначити механізми протидії цьому явищу в закладах освіти, захисту прав дітей, встановити адміністративну відповідальність за булінг, приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником, засновником закладу освіти.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку від 05.09.2018 року № 16/3-526/8584(183694) вважає, що за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Міністерство освіти і науки України у своєму висновку звернуло увагу на необхідність доопрацювання законопроекту, зокрема в частині визначення терміну «булінг», яке в редакції проекту Закону містить оціночне судження і не відповідає принципу правової визначеності. Під час обговорення законопроекту на засіданні Комітету було запропоновано замінити термін «булінг» терміном «цькування». 

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді Україні прийняти зазначений законопроект за основу з врахуванням пропозицій Міністерства освіти і науки України та доручити Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти підготувати його до другого читання.

Доповідачем від Комітету визначено народного депутата України, Першого заступника Голови Комітету з питань науки і освіти О.Співаковського.

          Перший заступник Голови Комітету                                                        О.СПІВАКОВСЬКИЙ


www AleksanDer St.Rud 2018

Сайт создан с Mozello - самым удобным онлайн конструктором сайтов.

 .