ҐЕНДЕРНИЙ ПОГЛЯД НА ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БЕРДЯНСЬКОЇ ЧОЛОВІЧОЇ ГІМНАЗІЇ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

   За кількістю класів Бердянська гімназія була повною, тобто мала вісім основних класів. Разом із тим, кількість паралельних відділень (класів) зазнавала постійних змін. Слід зауважити, що відкриття паралельних відділень було не обов’язковим. Ці класи відкривались там, де для цього була відповідна можливість. У першу чергу — фінансова. Навчання в гімназії тривало впродовж року, за винятком недільних і святкових днів, а також літніх і зимових канікул. На літні канікули припадало шість тижнів, а на зимові — лише два. Основний навчальний курс Бердянської чоловічої гімназії складали наступні предмети: Закон Божий, російська мова, математика, фізика, космографія, латинська, французька та німецька мови, філософська пропедевтика, природознавство, законовідання та чистописання. 
Були також і додаткові предмети: малювання, гігієна, спів і танці. Існувала практика поєднання викладання одним вчителем кількох дисциплін: математики і космографії, малювання і чистописання, історії і географії, природознавства і фізики, російської мови та філософської пропедевтики, латинської мови та історії 1. 
Правила випробувань учнів при зарахуванні до гімназії, при переході з класу в клас і по закінченні всього курсу навчання затверджувались Міністерством народної освіти і були загальними для всіх гімназій імперії. Але навчальний заклад з дозволу міністерства міг вносити власні корективи і доповнення до цих правил. Так, у 1902 році педагогічною радою Бердянської чоловічої гімназії було надіслано клопотання попечителю Одеського навчального округу про надання дозволу використовувати нові правила випробувань і по відношенню до підготовчого класу, щоб заняття по закінченню навчального року припинялись одночасно для всіх класів гімназії 2. 
Саме на початку ХХ століття, після спаду попередніх років, знов зростає інтерес населення до одержання середньої освіти. Про це свідчать наступні данні: на 1 січня 1896 року в гімназії навчався 191 учень, через рік — 204 учні, у 1898 році — 226, у 1899 — 241, у 1900 — 263, і у 1901 — 376 учнів. У 1901 році заявки щодо вступу до гімназії подало близько 80 чоловік, а прийняти гімназія могла лише 30 – 35 (кількість учнів в одному класі не повинна була перебільшувати сорок осіб). Саме у зв’язку з різким збільшенням кількості учнів набуває поширення практика відкриття паралельних відділень. Якщо у 1901, 1902 роках було відкрито лише по одному паралельному відділенню, то вже з 1906 року їх кількість зростає до трьох. Важливу роль у забезпеченні навчально-виховного процесу освітнього закладу відігравала його матеріально-технічна база, достатня кількість класних кімнат, просторі та світлі приміщення, розраховані на відповідну кількість учнів. 
За Статутом 1871 року 1 ДАОО. — Ф. 42. — Оп. 35. — Спр. 1799. — Арк. 45 – 45 зв.; 58 – 58 зв. 2 ДАОО. — Ф. 42. — Оп. 35. — Спр. 1760. — Арк. 19. БЕРДЯНСЬКА ЧОЛОВІЧА ГІМНАЗІЯ (1901 – 1919 роки) 27 гімназій та прогімназій кожна з них повинна була мати бібліотеку, фізичний кабінет, відповідну кількість посібників і приладів, географічних карт і глобусів, креслень, малюнків і моделей для малювання, гімнастичні снаряди, ноти 1. 

Особливу увагу привернули сповнені світла та свіжого повітря кімнати гімназії. При навчальному закладі діяли фізичний кабінет та хімічна лабораторія, що включають у себе 267 предметів; кабінет природничих наук, в якому знаходилися 162 предмети; учнівська та фундаментальні бібліотеки, що налічували 6428 томів, при 3789 назвах 2. 
Але збільшення кількості бажаючих навчатись у гімназії і відкриття паралельних відділень дуже сильно вплинуло на зручність класів та інших приміщень, необхідних для навчання. Незважаючи на великі розміри гімназійної будівлі, її площ вже не вистачало. В гімназії не вистачало й кімнат для батьків, тобто місця, де класні наставники мали б змогу приймати їх і проводити з ними бесіди. Потребував розширення кабінет фізики, який складався з двох приміщень, що не давало змогу на достатньому рівні проводити різноманітні досліди. Була відсутня рекреаційна зала. Існувала потреба в окремих кімнатах для малювання і для розміщення колекцій і навчальних приладь. Врешті-решт, особливої уваги потребувала ситуація з ватерклозетом, який був один на 377 учнів 3. 
Це призвело до необхідності зробити ремонт і перепланувати будівлю, бо кількість учнів збільшувалась з кожним роком, а кількість класів — ні. Будівля навчального закладу потребувала не тільки розширення і збільшення кількості класних приміщень, а й повного комплексу ремонтних робіт. І такі роботи проводились. Вже у своєму щорічному звіті за 1913 рік попечитель Одеського навчального округу зазначає, що Бердянська чоловіча гімназія мала гарні приміщення 4. 
Турбувалась Бердянська чоловіча гімназія і про фізичне виховання своїх хлопців, оскільки воно було невід’ємною складовою навчально-виховного процесу. Про це свідчать заняття гімнастикою та водним спортом. Заняття гімнастикою велись відповідно до інструкції, за якою всі учні навчального закладу були розділені на 3 групи: I — віком від 10 до 12 років, II — віком від 12 до 15 років, III — від 15 до 20 років. Заняття з молодшою групою проводились в ігровій формі, використовувались такі ігри, як «Стрибунці», «Кішка та мишеня», «Зайчик», «Кульгава лисиця». 
Ці ігри були цікавими, сприяли фізичному розвитку учнів і покращували концентрацію та увагу. Заняття з учнями старших класів мали свою специфіку, оскільки гімназисти мали змогу займатись на нерухомих снарядах за власним вибором; старші учні займались боротьбою, вправами з гантелями. Ця підготовка була спрямована перш за все на зміцнення опорно-рухового апарату учнів. Успішність гімназистів на цих заняттях оцінювалась за бальною системою 5. 
На Азовському морі проводились заняття водним спортом. Гімназисти мали змогу використовувати дві шлюпки, що належали гімназії: гоночну та звичайну. Для викладання греблі керівництво гімназії щороку запрошувало старшого матроса Бердянського порту. Під час занять даним видом спорту учні повинні були носити відповідну форму, що складалась з чорних суконних брюк та фуфайки. За тими, хто займався водним спортом, постійно вів спостереження лікар гімназії, який щорічно звітував про результати занять та їх вплив на учнів керівництву навчального закладу 6. 
Оскільки основною функцією середнього навчального закладу було виховання всебічно розвиненої людини, гімназія прагнула розвивати своїх учнів не тільки фізично, але й творчо. Так, учні Бердянської чоловічої гімназії неодноразово брали участь у конкурсах з малювання, де отримували схвальні відгуки і різноманітні подяки, в яких зазначалось, що малювання в цьому навчальному закладі поставлено «добре» 1. 
Учні брали участь у самодіяльності. Прагнучи допомогти своїм товаришам, менш забезпеченим учням, гімназисти досить часто влаштовували разом з ученицями жіночої гімназії благодійні спектаклі у місцевому театрі. На зібрані від вистав кошти для малозабезпечених учнів цих гімназій при навчальному закладі готували гарячі сніданки або виділяли одноразову грошову допомогу. 
При гімназії діяло два оркестри: балалаєчників та мандоліністів, які виконували переважно російську народну музику та вирізнялись професійністю її виконання 2. 
Задля того, аби «вберегти» учнів від «шкідливого впливу ззовні», гімназійне керівництво прагнуло віддавати перевагу наступним аспектам навчально-виховної діяльності: 
1.Систематично і дружньо виконувати всім педагогічним колективом вимоги «розумної навчально-виховної системи». 2.Всіляко сприяти зближенню викладачів та учнів, прагнути до встановлення між ними довірливих відносин. 3.Підтримувати тісні стосунки викладачів з батьками учнів. 
4.Організовувати в гімназії літературні бесіди та вечори, колективні читання, влаштовувати театралізовані вистави, спектаклі та концерти за участю гімназистів та під керівництвом викладачів гімназії. 
5.Влаштовувати для учнів гімназії різноманітні екскурсії та морські прогулянки, давати їм змогу під керівництвом викладача ставити досліди з фізики. 
6.Періодично та систематично поповнювати учнівську бібліотеку серйозною та доступною для учнів літературою, з метою покращення процесу самоосвіти гімназистів. 
7. Сприяти створенню при Бердянській чоловічій гімназії майстерень, в яких учні могли б займатись ремеслами, що в повній мірі сприяло б їх трудовому розвиткові. 
8.Намагатись залучити учнів до розведення садів, їх власними силами, заохочувати до збирання різноманітних колекцій (комах, каміння), виготовлення опудал птахів та дрібних звірів. 
9.Ініціювати створення при навчальному закладі інтернату, де могли б проживати учні-сироти. 
10.Прагнути до відновлення правил, що зобов’язували учнів і у вільний від навчання час неодмінно носити шкільну форму. Досить серйозно в навчальному закладі була поставлена релігійно-моральна освіта. 
При гімназії діяла церква. Існувала посада законовчителя, який викладав Закон Божий. Для того, щоб хлопця прийняли до гімназії, він повинен був продемонструвати знання головних ранкових і вечірніх молитов, найголовніших подій Священної історії старого і нового заповіту. Але на початку ХХ століття рівень побожності гімназистів знижується у зв’язку зі зростанням революційних ідей і стрімким розвитком наукової думки. 
Тож Таврійською духовною консисторією влаштовувались з’їзди законовчителів світських середніх навчальних закладів, на яких не тільки давалась оцінка рівня релігійності учнів, але і розглядались пропозиції щодо підвищення цього рівня. Саме на одному з таких з’їздів законовчитель Бердянської чоловічої гімназії В. Волковський зазначив, що найголовнішим для підвищення рівня релігійно-моральної освіти є відповідне релігійне виховання в сім’ї. 
У стінах гімназії законовчитель повинен стати і класним наставником, щоб ще більше впливати на учнів, звертати основну увагу на страх перед Богом, а кількість уроків Закону Божого слід значно збільшити 1. 
Важливою складовою навчально-виховного процесу було проведення випускних іспитів. По закінченню гімназії учні повинні були пройти випробування зрілості. Втім, їх могли складати не лише гімназисти, але й сторонні особи, які подали до навчального закладу відповідні заявки і внесли одноразову грошову допомогу. 
Так. у звіті про іспити зрілості при Бердянській чоловічій гімназії 1909 року зазначалось, що з 58 осіб, які проходили таке випробування, було 32 вихованця даної гімназії і 26 сторонніх осіб, з них атестати і свідоцтва зрілості отримали всього 35 осіб — 27 гімназистів і лише 8 сторонніх осіб, відповідно 23 особи документів не отримало. 
При тому, що організація навчально-виховного процесу в Бердянській гімназії не була позбавлена вад, притаманних в цілому освітній системі Російської імперії, ми маємо підстави стверджувати, що бердянські гімназійні викладачі прагнули організувати педагогічний процес якомога ефективніше, аби наблизитись до тієї ідеальної мети, яка декларувалась державними узаконеннями.

Ref^:

 1 Полное Собрание Законов Российской империи. — СПб.: Типография 

2 Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии, 1874. — Собр. ІІ. — Т. XLVI. — Отд. ІІ. — С. 85 – 99. 2 ДАОО. — Ф. 42. — Оп. 35. — Спр. 1192. — Арк. 8. 

3 Протоколы Бердянскаго Очереднаго Уезднаго земскаго собрания ХХХVII сессии созыва с 26 Сентября 1902 года, с приложениями. — Бердянск: тип. К.Н. Безсонова, 1903. — С. 281 – 282. 

4 Отчет Попечителя Одесскаго Учебнаго Округа о состоянии средних и низших учебных заведений за 1913 г. — Одесса: Тип. «Русская речь», 1914. — С. 8. 

5 Циркуляр по Одесскому учебному округу. — 1901. — № 8 – 10. — С. 487 – 489. 6 Циркуляр по Одесскому учебному округу. — 1915. — № 7. — С. 160. 

6 Циркуляр по Одесскому учебному округу. — 1915. — № 7. — С. 160. 


БЕРДЯНСЬКА ЧОЛОВІЧА ГІМНАЗІЯ (1901 – 1919 роки), з історії Бердянського державного педагогічного університету


AleksanDerSt.Rud 2018


Сайт создан с Mozello - самым удобным онлайн конструктором сайтов.

 .