Професійно-гендерні кризи, та гендерні особливості психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до ефективної саморегуляції при подоланні гендерних криз особистості в умовах соціально-економічних трансформацій


The article deals with the gender characteristics of psychological readiness of the heads of secondary schools to self-regulation of professional crisis. The meaning of concepts «crisis», «personal crisis», «professional crisis» and the types of personal crisis were found out. The attention is focused on the impact of the heads of secondary schools on the core of self-regulation in dealing with professional crisis. A technique for examining the ideas of the heads of secondary schools for regulation the professional crisis was worked out. There was made an analysis of the results and there were pointed out the levels of development of ideas of the heads of secondary schools about the possibilities of regulation in dealing with personal professional crisis.

   У період соціально-економічних трансформацій українського суспільства, який характеризується постійними змінами (соціальними, політичними, економічними тощо), проблема подолання криз як особистісних, так і професійних є надзвичайно актуальною. Особливої уваги, у контексті підвищення рівня управління загальними освітніми навчальними закладами, заслуговує питання професійних криз керівників загальноосвітніх навчальних закладів [1; 2; 3; 4; 6]. У психології професійної діяльності також досліджувались подібні проблеми: розвиток людини як суб’єкта праці (Є. А. Клімов); рівні професіоналізму та етапів засвоєння професії (А. К. Маркова); психологічні особливості криз професійного становлення (Е. Ф. Зеєр, Е. Ю. Пряжникова, Н. С. Пряжников) та ін. У працях Є. С. Кузьміна, В. М. Мясищева, В. Є. Орла, Е. І. Рогова досліджувалися труднощі в професійній діяльності та особистісно-професійному розвитку фахівців, що також стосувались питань професійної кризи, деструкції, «емоційного вигорання». Більш глибоко вчені досліджували такі проблеми: «деформації особистості» (В. П. Подвойський, Е. В. Руденський, Д. І. Трунов), «деформація професійної діятельності» (О. О. Деркач, А. К. Маркова), психосоціальна дезадаптація (С. А. Белічева), «деструктивні зміни особистості в процесі діяльності» Е. Ф. Зеєр), «професійне вигорання» ( Г. С. Абрамова, В. В. Бойко, О. І. Бондарчук, Н. Є. Водопьянова, Т. В. Зайчикова, Л. М. Карамушка, С. Д. Максименко, О. П. Щотка й ін.) [6]. Окремі проблеми професійного становлення особистості, пов’язані із психологічними труднощами в навчальному та виховному процесі, розглядали І. З. Вачков, Н. Ю. Волянюк, З. І. Калмикова, Н. В. Кузьміна, Н. П. Локалова, Н. О. Менчинська, В. О. Мідова, Я. М. Мітіна, Є. С. Пешкова тощо [6]. У вітчизняній літературі розглядаються деякі питання психологічних труднощів у особистісному розвитку особистості при виконанні професійної діяльності в закладах освіти (О. І. Бондарчук, Н. Ю. Волянюк, З. Г. Кісарчук, С. Д. Максименко, Н. Ю. Максимова, В. Г. Панок, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва) [6]. Варто вказати, що аспекти дослідження феномену саморегуляції представлено в працях російських (К. О. Абульханова-Славська, О. А. Конопкін, В. І. Моросанова та ін.), вітчизняних (М. Й. Боришевський, О. Я. Чебикін та ін.) дослідників. Саморегуляція (від лат. regulare – приводити до порядку,налагоджувати) розглядається як процес організації особистістю своєї поведінки, який характеризується специфічною активністю, спрямованою на узгодження поведінки особистості з вимогами ситуацій, очікуваннями інших людей, забезпечення оптимального рівня взаємодії як між власними підструктурами, так і взаємодії із зовнішніми впливами. У психологічній науці поняття саморегуляції чільно пов’язане з самосвідомістю особистості. Так, В. І. Моросанова та Е. О. Аронова, виділяють три основні функції самосвідомості, а саме: 1) здатність людини до самоідентифікації, самооцінки та свого ставлення до світу; 2) здатність людини бути суб’єктом усвідомленої та спрямованої зміни себе; 3) спрямовуюча регуляція своєї поведінки і життєдіяльності завдяки самосвідомості, яка забезпечує їх усвідомлення [5]. Автори стверджують, що перші дві функції є більш вивчені в науці. Перша функція щодо механізмів підтримки внутрішньої цілісності вивчалась низкою авторів, що стосуються порушень та викривлень самосвідомості та їх впливу на поведінку людини. На думку Б. В. Зейгарнік, розвинута саморегуляція забезпечує не лише свідому організацію дії за допомогою засобів, спрямованих на її оптимізацію, але й оволодіння, свідоме управління власною мотивацією [4]. Ця здатність може використовуватися в подоланні професійних криз особистості. Варто звернути увагу і на те, що здатність до цілісності особистості допомагає людині адаптуватися і до самої себе, через самоприйняття, самопристосування, завдяки чому людина стає більш впевненою. Друга функція сприяє  удосконаленню та себе за рахунок самопізнанню та самозмін, що досягається завдяки особистісній саморегуляції. Третя функція – це регулятивна функція своєї поведінки та життєдіяльності за рахунок самосвідомості, це процес по забезпеченню дієвості змісту самосвідомості, що і проявляється в зв’язку самосвідомості з поведінкою та діяльністю людини. Аналіз наукової літератури надав можливість виокремити рівні саморегуляції [6]: рівень психічної регуляції (пов’язується з підтриманням, мобілізацією психічної активності, котра є суб’єктивною умовою здійснення особистістю реальної діяльності); особистісний рівень регуляції (охоплює свідомі способи включення особистості в діяльність, її ставлення до неї); способи подолання криз фахівцем. Проте виявлено, що саме у ракурсі дослідження ґендерних особливостей керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо впливу саморегуляції при подоланні професійних криз в умовах соціально-економічних трансформацій, на наш погляд, є вивченою недостатньо. Тому ця проблема потребує досконалого вивчення задля того, щоб надати можливість керівникам загальноосвітніх навчальних закладів оволодіти знаннями, вміннями та навичками вдалої саморегуляції при подоланні професійних криз з метою поліпшення навчально-виховного процесу освітньої організації. Отже, мета дослідження полягала у тому, щоб дослідити ґендерні особливості керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо змісту та шляхів вдалої саморегуляції при подоланні професійних криз особистості в умовах соціально-економічних трансформацій.

Аналіз уявлень керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо змісту психологічної готовності до саморегуляції при подоланні професійних криз особистості.

Ґендерний аналіз уявлень керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо психологічної готовності до саморегуляції при подоланні професійних криз особистості показав відмінні результати залежно від статі. Констатовано, що жінкам-керівникам властивий середній рівень знань (55,8%), проте майже третина досліджуваних мають низький рівень (27,1 %) і лише у невеликої кількості (17,1 %) виявлено високий рівень знань психологічної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до саморегуляції при подоланні професійних криз особистості. Слід зазначити, дещо інші результати отримані у чоловіків-керівників. Так, кількість чоловіків-керівників з середнім рівнем когнітивних знань є переважаючою (51, 5 %), досліджуваних з високим рівнем у чоловіків-керівників (30,3 %) – третя частина; решта – потрапили в групу з низьким рівнем (18,2 %). Отже, із отриманих результатів дослідження рівнів сформованості психологічної готовності до саморегуляції при конструктивному подоланні професійних криз керівниками залежно від статі виокремлено проблему недосконалості розвитку даного компоненту як у чоловіків-керівників, так і у жінок-керівників.  

 Аналіз уявлень керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо розуміння сутності поняття «криза».

Ґендерний аналіз уявлень керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо розуміння сутності поняття «криза» в умовах соціально-економічних трансформацій, показав відмінні результати залежно від статі (див. табл. 1). Слід зазначити, як у жінок, так і у чоловіків більшість керівників виявили «посередній» та «помірний» рівні розуміння сутності поняття «криза». Протее серед жінок-керівників переважає «посередній» (37,2%) та «помірний» (34,1%) рівні, показники яких є вищими, ніж у чоловіків-керівників (27,3% відповідно). Проте у чоловіків-керівників дещо вищий показник «недосконалого» (21,2%) та «слабкого» (18,2%) рівнів, тоді як у жінок-керівників ці показники нижчі (16,3% та 12,4% відповідно). Констатовано, що жінок-керівників з «досконалим» рівнем розуміння сутності поняття «криза» не виявлено, а чоловіки-керівники є (6,1%). Це вказує на те, що жінки-керівники є більш сензитивними до поняття «криза», проте чоловіки-керівники здатні прагматично та чітко формулювати та визначати поняття. Іншими словами, жінка-керівник – описує, переживає, чоловік-керівник – констатує.

Аналіз здатності керівників загальноосвітніх навчальних закладів виявляти знання щодо видів криз особистості.

Ґендерний аналіз результатів дослідження знань щодо видів криз виявив відмінності між результатами жінок-керівників та чоловіків-керівників. Так, у жінок-керівників переважає «посередній» (46,5%) рівень, проте на другому місті «недосконалий» (24,8%), а потім «помірний» (20,9%), решта – «слабкий» (7%) рівень. Серед жінок-керівників є також і респонденти, у яких виявлено «досконалий» (0,8%) рівень знань щодо видів криз. У чоловіків-керівників переважають рівномірно «недосконалий» та «посередній» (36,4% відповідно) рівні, решта знаходяться на «помірному» (15,2%) та «слабкому» (12,1%) рівнях, проте «досконалий» рівень взагалі відсутній. Слід також зазначити, що досліджуваним було важко надавати відповіді на поставлені запитання, що може свідчити, на нашу думку, про відсутність у них теоретичних знань про кризи особистості або ж невміння формулювати свої відповіді. Отже, такий розподіл досліджуваних щодо знань видів криз особистості вказує на необхідність проведення занять з надання знань як жінкам-керівникам, так і чоловікам-керівникам.

Аналіз здатності керівників загальноосвітніх навчальних закладів виявляти знання щодо сутності поняття «професійна криза» та «професійна криза керівника ЗНЗ».

Ґендерний аналіз дослідження показав відмінності в знаннях щодо поняття «професійна криза» особистості залежно від статі. Так, виявлені результати надали можливість розподілити жінок-керівників у такі п’ять категорій: не можуть чітко надати визначення, або відповіді відсутні (41,9%); відповіді нечіткі, однозначні, неповні (24%); відповіді є, але вони слабкі або базуються на підказках (22,5%); відповіді носять описовий характер (10,1 %); відповідь з повним визначенням сутності поняття (1,6%). Серед чоловіків-керівників отримані результати розподілились таким чином: тих, які не можуть чітко надавати визначення, або вони відсутні (54,5%); у яких відповіді нечіткі, однозначні, неповні (18,2%); ті, які надають описові характеристики (15,2%); відповіді слабкі, базуються на підказках (12,1%); тих, які надали б повне визначення сутності поняття зовсім не виявлено. Щодо ґендерного аналізу конкретизації поняття «професійна криза керівника закладу освіти», то тут було отримано дещо інші показники. Жінок-керівників, завдяки контент-аналізу, вдалося згрупувати в такі п’ять категорій: 1) розуміють, проте не можуть сформувати правильну відповідь (34,9%); 2) надають описову характеристику поняттю, проте вона дещо незавершена (31%); 3) не знають як відповісти (22,5%); 4) знання слабкі, дещо плутані (10,9%); 5) знання виявлені повною мірою (0,8%). Для чоловіків-керівників розподіл за групами склався дещо по-іншому: 1) найбільше тих, що надають описову характеристику, проте вона дещо не завершена (42,4%); 2) розуміють, проте не можуть сформувати правильну відповідь (36,4 %); 3) не знають як відповісти (18,2%); 4) виявляють слабкі, дещо плутані знання (3%). Слід відмітити, що серед чоловіків-керівників взагалі відсутні ті, які здатні надавати правильне визначення поняття «професійна криза керівника загальноосвітнього навчального закладу». Отже, ретроспектива ґендерного дослідження уявлень керівників закладів освіти щодо розуміння сутності понять «професійна криза особистості» та «професійна криза керівника ЗНЗ» висвітила проблеми, які вимагають глибокого осмислення та вказують на необхідність просвітницької роботи з цією категорією слухачів підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти.

Аналіз уявлень керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо визначення факторів, що спонукають професійні кризи.

Ґендерний аналіз отриманих результатів дослідження у керівників загальноосвітніх навчальних закладів знань щодо визначення факторів, які обумовлюють професійні кризи керівників закладів освіти, показав відмінність залежно від статі. Серед жінок-керівників було виявлено декілька груп: перша – це ті, відповіді яких належать до «помірного» рівня сформованості знань, вони можуть описати фактори, навести приклади проте не можуть класифікувати (43,4%); друга – це ті, які або мають складнощі при наданні відповіді, або взагалі її не надають. Вони виявили «недосконалий» рівень знань (32,6%); третя – це ті, відповіді яких мають змішаний характер, вони не розкривають питання повністю, виявили «середній» рівень (18,6%); четверта – це ті, які наддали неповні, безсистемні відповіді, виявили «слабкий» рівень (3,1%); п’ята – це ті, які повністю справились з завданням їх відповіді чіткі, класифікують фактори та пояснюють їх; таких віднесено до «досконалого» рівня (2,3%). Серед чоловіків-керівників було також виявлено декілька груп, проте в іншому ракурсі: перша – це ті, відповіді яких належать до «помірного» рівня сформованості знань, вони можуть описати фактори, навести приклади проте не можуть чітко класифікувати їх (33,3%); друга – це ті, відповіді яких мають змішаний характер, вони не розкривають питання повно, тож виявили «середній» рівень уявлень (27,3%); третя – це ті, які або мають складнощі при наданні відповіді, або вона відсутня, або невірна, виявили «недосконалий» рівень (21,2%); четверта – це ті, які надали неповні, безсистемні відповіді, виявили «слабкий» рівень (12,1%); п’ята – це ті, які повністю справились з завданням, їх відповіді чіткі, вони класифікують фактори та пояснюють їх; це директори, яких віднесли у групу з «досконалим» рівнем (6,1%). Отже, це вказує на проблеми в уявленнях керівників закладів освіти щодо професійних криз особистості, які можуть свідчити про те, що: а) проблема професійних криз є неактуальною для керівників закладів освіти; б) ця тема витісняється із свідомості управлінців («зі мною такого не трапиться і тому думати про це не варто»); в) вони не володіють повною інформацію стосовно факторів, які спонукають до виникнення професійних криз, а також щодо стратегій їх подолання. 

Аналіз уявлень керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо особистісних якостей, які характеризують професійні кризи.

 Щодо уявлень керівників освітніх навчальних закладів стосовно знань особистісних якостей, які характеризують професійні кризи, то проведений контент-аналіз відповідей надав можливість відзначити їх низький рівень. Жінки-керівники проявляють знання щодо особистісних якостей, які характеризують професійні кризи на різних рівнях: 1) мають «недосконалий» (42,6%) та «слабкий» (7,8%) рівні. Таких досліджуваних половина (50,4 %). Це ті слухачі, відповіді яких вказують на складнощі «чітко», «впевнено» класифікувати якості або такі взагалі відсутні; 2) це ті слухачі, які мають «помірний» та «посередній» (29,5% та 16,3% відповідно) рівні; 3) лише 3,9% респондентів, які показали «досконалий» рівень. Чоловіки-керівники, розподілились за такими групами: 1) особи, в яких переважає «посередній» рівень (27,3%), вони схильні називати особистісні якості, проте не можуть пояснити чому саме вони впливають негативно на людину; 2) особи, які взагалі мають складнощі при виконанні цього завдання або не надають відповідь взагалі. Це група, в яку входять особи з «недосконалим» рівнем розвитку знань (27,3%); 3) це ті слухачі, які мають «помірний» рівень (24,2%); 4) ті слухачі, які мають «слабкий» (21,2%) рівень. Варто відмітити, що серед чоловіків-керівників взагалі відсутні ті, які здатні визначати особистісні якості. Отже, у керівників загальноосвітніх навчальних закладів зафіксовано низький рівень знань особистісних якостей, які характеризують професійні кризи. Власне, на нашу думку, відсутність знань особистісних якостей не дозволяє на професійному рівні, завчасно використовувати вдалі методи саморегуляції, які допомагають при подоланні професійних криз. Адже сааме якості особистості вказують на психічний стан притаманний людині, що переживає як власні життєві негаразди, кризи особистості, так і професійні кризи особистості. 

Аналіз знань щодо поняття «особистісна криза» керівників загальноосвітніх навчальних закладів. 

Контент-аналіз відповідей респондентів, які надають можливість виявити рівень знань щодо поняття «особистісна криза», показав, що загалом їхні знання можна розподілити на п’ять груп: «недосконалий» рівень – ті, що не можуть надати правильні відповіді, серед досліджуваних їх більшість (38,9%); «посередній» рівень – це ті, що фрагментарно своїми словами описують стан людей, які перебувають в кризі (25,9%); «помірний» рівень – це ті керівники, які майже правильно дають визначення, проте їх відповіді не впевнені, а іноді несамостійні (24,1%); «слабкий» рівень – це ті респонденти, які намагаються відповідати, проте їх відповіді або не правильні, або дуже короткі (10,5%);  «досконалий» рівень – це ті респонденти, які здатні чітко та впевнено, без вагань надати визначення, описують зміст та сутність цього поняттям, проте їх найменша кількість (0,6%). Отже, власне такий стан справ змушує замислитись над проблемою та працювати над розробкою тематики, яка б надала можливість отримати знання змісту та сутності поняття «особистісна криза» керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Це оптимізуватиме діяльність зазначених керівників, сприятиме ранньому виявленню в них ознак як особистісної, так і професійної кризи особистості, а також сприятиме ефективній саморегуляції при подоланні проявів професійної кризи. 

Аналіз самооцінки знань щодо способів подолання професійних криз керівників загальноосвітніх навчальних закладів. 

Як видно, більшість жінок-керівників надали стверджувальну відповідь (86%), а ще частина респондентів обрала «скоріше так, ніж ні» (11,6%); решта – це ті, які обрали відповідь «важко відповісти» (2,3%). Чоловіків-керівників також більше тих, які підтримують думку про оволодіння способами подолання професійних криз (72,7%), решта схильні до того, що це необхідно (27,3%). Отже, варто відзначити, що і чоловіки, і жінки – керівники закладів освіти вказують на необхідність отримання знань з оволодіння способами подолання професійних криз, що сприятиме підвищенню ефективності управлінської діяльності. Проведений аналіз ґендерних особливостей психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до саморегуляції при подоланні професійних криз висвітив недосконалий рівень розвитку цього психологічного феномена.

1. Виявлено відмінні рівні сформованості психологічної готовності до саморегуляції при конструктивному подоланні професійних криз та виокремлено проблему недосконалості розвитку даного компонента як у чоловіків-керівників, так і у жінок-керівників. 

2. Констатовано, що жінки-керівники є більш сенситивними до поняття «криза», проте чоловіки-керівники здатні прагматично та чітко формулювати та визначати поняття, тобто, жінка-керівник – описує, переживає, чоловік-керівник – констатує.

3. З’ясовано, що досліджуваним було важко надавати відповіді на поставлені запитання, що може свідчити, на нашу думку, про відсутність у них теоретичних знань про кризи особистості або невміння формулювати свої відповіді, а також вказує на необхідність проведення занять з надання знань як жінкам-керівникам, так і чоловікам-керівникам, що сприятиме вдалій саморегуляції при подоланні професійних криз. 4. Виявлено проблеми, які вимагають глибокого осмислення та вказують на необхідність просвітницької роботи з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів задля підвищення ефективності саморегуляції при подоланні професійних криз особистості. 5. Вказано, що керівники загальноосвітніх навчальних закладів (як чоловіки, так і жінки) слабо орієнтуються у визначенні факторів, що спонукають до вдалої саморегуляції подолання професійних криз. 6. Виявлено відсутність у керівників загальноосвітніх навчальних закладів знань про ті особистісні якості, які здатні активізувати саморегуляцію при подоланні професійних криз. Це значно утруднює вибір вказаними керівниками ефективних механізмів саморегуляції при подоланні професійних криз. 7. Констатовано, що і чоловіки і жінки – керівники загальноосвітніх навчальних закладів вказують на необхідність отримання знань з оволодіння механізмами ефективної саморегуляції при подоланні професійних криз, що сприятиме підвищенню вдалої управлінської діяльності.

 

                                                                                                                ЛІТЕРАТУРА:

1. Бондарчук О. Соціально-психологічні основи особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у професійній діяльності : монографія / О. Бондарчук. – К. : Науковий світ, 2008. – 318 с.

2. Волянюк Н. Психологія професійного становлення тренера : монографія / Н. Волянюк. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2006. – 444 с.

3. Зеер Э. Кризисы профессионального становления личности / Э. Зеер, Э. Сыманюк // Психологический журнал. – 1997. – Т. 18. – № 6. – С. 13 – 18.

4. Зейгарник Б. Саморегуляция поведения в норме и патологии / Б. Зейгарник, А. Холмогорова, Е. Мазур // Психологический журнал. – 1989. – Т. 10. – № 2. – С. 122 – 132.

5. Моросанова В. Саморегуляция и самосознание субъекта / В. Моросанова, Е. Аронова // Психологический журнал. – 2008. – Т. 29. – № 1. – С. 14 – 23.

6. Москальова А. Роль саморегуляції в подоланні професійних криз керівниками загальноосвітніх навчальних закладів / А. Москальова // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. –К. : А.С.К., 2012. – Вип. 34. – Т. 1. – С. 197 – 201.

7. Сыманюк Э. Психология профессионально-обусловленных кризисов / Э. Сыманюк. – М. – Воронеж : Изд-во НПО «Модэк», 2004. – 320 с.

The article deals with the gender characteristics of psychological readiness of the heads of secondary schools to self-regulation of professional crisis. The meaning of concepts «crisis», «personal crisis», «professional crisis» and the types of personal crisis were found out. The attention is focused on the impact of the heads of secondary schools on the core of self-regulation in dealing with professional crisis. A technique for examining the ideas of the heads of secondary schools for regulation the professional crisis was worked out. There was made an analysis of the results and there were pointed out the levels of development of ideas of the heads of secondary schools about the possibilities of regulation in dealing with personal professional crisis.

 AleksanDerالكسندRudرود2000-2015 , Mariupol UA -Toronto CA, ©

Сайт создан с Mozello - самым удобным онлайн конструктором сайтов.

 .