ГЕНДЕРНОЧУТЛИВА МОВА VS ДИСКУРСИВНІ ВЛАДИ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ГЕНДЕРНОЇ ЛІНГВІСТИКИ В УКРАЇНІ 


      У світовому англомовному дискурсі для означення політики, навчання й виховання, реклами, мови тощо, позбавлених виявів гендерних стереотипів, сексизму, гендерної асиметрії та нерівності, андроцентризму, тобто недискримінаційних за статтю, найчастіше послуговуються терміном nonsexist; в українськомовному дискурсі набули поширення терміни, похідні від поняття «гендерна чутливість»: гендерночутливе виховання (навчання, викладання), гендерночутлива мова, політика, гендерночутливі технології (наприклад, в освіті) та інші. Розуміючи гендерну чутливість як здатність та готовність людини (а) виявляти, помічати, (б) аналізувати та (в) реагувати своїми думками та діями на все, що пов’язане із дискримінацією за статтю, гендерною, нерівністю, гендерними стереотипами, сексизмом, гендерночутливу мову можемо визначити як використання ресурсів певної мови з метою творення усного чи писемного мовлення, позбавленого будь-яких дискримінаційних смислів, а також текст чи комунікативний акт як результат такого використання. 

Мова – як і родина, школа, медицина, армія, культурно-соціальне середовище – є однією з інституцій влади дискурсу (термін Мішеля Фуко) чи дискурсивної влади – не вертикальної влади, що діє зверху вниз, а горизонтальної, децентралізованої, яка не належить конкретній особі, а є ніби розлитою в суспільстві, непомітною, проте надзвичайно впливовою щодо організації людського життя, формування світогляду та сегрегації людей за певними ознаками. Оскільки мова відображає сьогоднішній реальний світ – патріархатне суспільство, то вона як система відповідно також є андроцентричною, адже мова і мислення взаємозумовлені: об’єктивна реальність відбивається в концептуальній картині світу, а потім вербалізується у мові, і навпаки – поняття і уявлення про світ формуються через сприйняття певних мовних одиниць. І саме гендерночутлива мова є тим універсальним інструментом, який можна – і треба! – передусім використовувати для деконструкції дискурсивних влад патріархатного світоустрою. Гендерна лінгвістика як галузь мовознавства Своєрідним полем дослідження й розвитку ресурсів гендерночутливої мови закономірно стає гендерна лінгвістика. Сучасний світовий науковий дискурс дедалі уважніше переглядає структуру й зміст як гуманітарних, так і негуманітарних наук крізь призму гендерної проблематики, ідучи в методології досліджень за все більш актуальною синергетичною парадигмою, унаслідок чого виокремилася й розвивається, зокрема гендерна лінгвістика; використовується також термін «лінгвістична гендерологія». У лінгвістичних наукових колах були спроби розмежувати ці два терміни; залежно від того, який із коренів (-гендер- чи - лінгв-) використовується для утворення іменника, а який – прикметника, пропонувалося по-різному розуміти напрями і методику дослідження: гендерна лінгвістика визначалася як напрям лінгвістики, що зосереджує увагу на дослідженні мови в ген- дерному аспекті, а під лінгвістичною гендерологією малися на увазі гендерні дослідження загалом із застосуванням мови як інструменту чи одного із засобів відображення гендера, що - правда, на докладніші пояснення відмінностей таких двох підходів важко натрапити. За нашими спостереженнями, протягом певного часу (на початку виокремлення цієї нової галузі знання в українській лінгвістиці, наприкінці ХХ – початку ХХІ століття) обидва терміни функціонували в українському науковому дискурсі як абсолютні синоніми та найчастіше писалися поруч у дужках чи через або. Сьогодні ж спостерігаємо чітку тенденцію (не лише в українській, а й, скажімо, у російській мові) до переважання терміна «гендерна лінгвістика», про що може свідчити, наприклад, і кількість результатів у пошукових веб-інструментах: так, на запит «гендерна лінгвістика» 20.04.2015 року у пошуковику Google було отримано 27 000 (укр.) та 69 100 (рос.), а на запит «лінгвістична гендерологія» – 741 (укр.) та 3360 (рос.) посилань. 

Отже, можна висновкувати, що внаслідок своєрідного природного відбору як назва галузі мовознавства, що зосереджує увагу на аналізові відображення гендера в мові та конструювання його в комунікативній взаємодії людей, усталився термін «гендерна лінгвістика». Розвиток та уніфікація термінологічного апарату Закономірно, що нова галузь наукового знання – гендерна лінгвістика (як і гендерна теорія загалом) – розширює свій термінологічний апарат, продовжуючи продукувати нові терміни. Із цим пов’язані дві проблеми, що потребують пильної уваги і власне лінгвістики, і міждисциплінарних наукових досліджень в гендерній тематиці: (1) дефініція змісту та уніфікація розуміння наявних та нових термінів, (2) обґрунтування та вибір правопису (нині часто безпідставно варіативного) уже використовуваних термінів та розробка чи творення нових – відповідно до словотвірних норм української мови. (1) Дедалі продуктивніше з’являються і розвиваються синергетичні напрями / галузі наукового знання із «розширенням», чи, радше, «звуженням» –гендерна: антропологія, геогра- фія, журналістика, історія, культура, лінгвістика, література, медицина, освіта, педагогіка, психологія, соціологія, статистика, філософія, фарма- кологія, юстиція та, можливо, інші. 

Кожна з них, ясна річ, формує свою термінологічну базу, ґрунтуючись на якійсь частині термінів гендерної теорії. І проблема виникає вже на етапі дефініції терміна «гендер» – з огляду на розуміння його залежно від вибору інтерпретативних рамок, підходів: есенцалістичного індивідуалістичного (особистісного) (статево-рольового, заґрунтованого на біологічному детермінізмі та біологічному фундаменталізмі) чи конструкціоністських інтеракційного (гендер розглядається як продукт взаємодії з іншими людьми) і інституційного (вивчає, як соціальні інститути створюють гендерну відмінність і гендерну нерівність), а значить і всі похідні терміни, відповідно, відображатимуть у своєму значенні обраний підхід. Вузькоспеціальним дослідженням також, на жаль, часто не вдається стежити за розвитком гендерної теорії, тому повсюдно можна натрапити на катастрофічно застарілі пояснення на кшталт «слово «гендер» не має однозначного перекладу, в Американському словнику одне зі значень слова «gender» визначається як «класифікація статі», «стать», що використовувалося лише на першому з п’яти етапів розвитку терміну «гендер» – у 60-х – 80-х роках минулого століття. Усе нагальнішою, з огляду на це, видається потреба укладання енциклопедичного міжгалузевого термінологічного словника з гендерної проблематики, який би не тільки зібрав максимально можливий масив термінів, а й представив би з необхідними коментарями розвиток в діахронії їхнього значення, акцентуючи увагу на найактуальнішому сучасному смислі. (2) Форма, тобто правопис, уже наявних та новостворюваних (особливо похідних, складних) термінів, також часто, на жаль, обирається без належної уваги до правописних та словотвірних норм української мови – довільними або калькованими з англійської чи російської мов варіантами, а тому потребує пильних, виважених, обґрунтованих лінгвістичних коментарів. До прикладу, спостерігаємо варіації написання прикметника, похідного від словосполучення «гендерна чутливість» у складі одного й того ж терміна: окремо у два слова – «…гендерно чутлива політика – система протекціоністських дій…», «…впровадження та моніторингу ґендерно-чут- ливої політики…». 

Відповідно ж до чинного Українського правопису(§ 29, п. 1 (підпункти б, г) – Правопис складних прикметників) необхідно писати разом – гендерночутливий (як загальноосвітній – від «загальна освіта», легкоатлетичний – від «легка атлетика» (б) чи важкохворий, загальнодержавний (г) та ін.)13. Щодо написання гендер / ґендер вже можемо констатувати усталення уживання в українській мові обох варіантів, хоча правильним відповідно до правописних норм є лише перший. Подібного правописного аналізу потребують, наприклад, терміни гендерно/консервативні дискурси, гендерно/нейтральні процеси, гендерно/ рольові моделі, гендерно/неконформна поведінка, транс/гендер, транс/спільнота та багато інших, що складає перспективу одного з аспектів гендерної лінгвістики. Стратегії фемінізації та нейтралізації як ресурс гендерночутливої мови Українська мова, як відомо, належить до флективних, і одним із її продуктивних способів творення слів є суфіксальний, причому суфікси крім формотворчої (утворення форм слів, без зміни лексичного значення) мають також словотворчу функцію – тобто несуть у собі частину лексичного значення слова. Саме тому одним із перспективних напрямів досліджень є аналіз можливостей і труднощів застосування в українській мові стратегій (1) фемінізації (полягає у використанні наявних у системі певної мови та творенні нових фемінітивів – іменників жіночого роду на позначення осіб жіночої статі) та (2) нейтралізації (передбачає нейтралізацію граматичного роду ресурсами лексичних засобів мови). (1) Розглядаючи стратегію фемінізації в українській мові, варто звернути увагу на такі аспекти: а) творення фемінітивів продуктивними суфіксами, б) критичний аналіз та оновлення Класифікатора професій України, в) використання фемінітивів, зафіксованих тлумачними словниками, г) закріплення статевого диморфізму. В українській мові функціонує понад десяток суфіксів, які можуть утворювати назви осіб жіночої статі, щоправда, здебільшого від назв осіб чоловічої статі, а не безпосередньо від назв роду діяльності чи застосовуваних у діяльності предметів. Проблемним і одночасно перспективним для розвитку гендерної лінгвістики залишається неможливість утворення фемінітивів від деяких назв осіб чоловічої статі та формальна заміщеність позицій фемінітивів назвами осіб жіночої статі, які вже функціонують в українській мові, але з відмінним, нетотожним лексичним значенням (годувальник – «той, хто утримує кого-небудь», але годувальниця – «жінка, яка годує груддю дитину»). Оскільки тривалий час діяльність жінок обмежувалася приватною сферою, переважна більшість назв різноманітних професій і посад виникли і закріпилися у формі чоловічого роду (будівельник, кресляр, астроном, хіромант, професор, директор), що відображається, зокрема, і в офіційному документі – Класифікаторі професій України; у формі жіночого роду зафіксовані, як правило, лише назви не дуже престижних, низькооплачуваних професій (ворожка, манікюрниця, медична сестра; хоча неофіційна назва професії медбрат давно успішно використовується у мовному узусі, але досі не є зафіксованою в офіційних джерелах). 

На особливу увагу з огляду на гендерне конструювання дійсності заслуговують тлумачення деяких назв професій, наприклад, акушерка – «жінка із середньою медичною освітою, яка має право самостійно надавати медичну допомогу при пологах», але акушер – «лікар-фахівець з акушерства». Українська мова має також значний ресурс фемінітивів, уже зафіксованих у тлумачних словниках: як засвідчив аналіз, із 4540 назв осіб чоловічої і жіночої статі19 значна частина – 34,1 % – мають тотожне лексичне значення і можуть бути використані в однаковому контексті (ще 3,2 % – «па- ралельні» назви осіб жіночої і чоловічої статі із неоднаковим лексичним значенням, як годувальник / годувальниця, пілот / пілотка, друкар / друкарка), 59,9 % – іменники чоловічого роду, і лише 2,6 % – назви осіб жіночої статі). Творення і використання фемінітивів в усіх стилях сучасної української літературної мови, з одного боку, усе ж закріплює на рівні мови і мислення статевий диморфізм, що вже стає предметом критики сучасної гендерної теорії, а з іншого боку є, на нашу думку, необхідним послідовним та логічним кроком на шляху зміни соціокультурної, і слідом за нею мовної норми – як реакції на суспільні зрушення в сучасному світі, мета яких – як мінімум «зробити жінку видимою». (2) Стратегія нейтралізації видається нам продуктивним і менш суперечливим ресурсом гендерночутливої мови, який для використання всього потенціалу у перспективі потребує, проте, набагато більших дослідницьких зусиль. Окремим перспективним напрямом гендерної лінгвістики є аналіз відображення в мові сексизму (особливо на лексичному, фразеологічному, стилістичному рівнях) на якомога ширшому вербальному та невербальному матеріалі та розробка рекомендацій щодо уникнення його в суспільному дискурсі, особливо в контенті медій, офіційного та професійного спілкування, освітнього простору. З огляду на окреслені напрями розвитку гендерної лінгвістики, реалізація ідей гендерної рівності видається неможливою без гендерночутливої (гендернонеупередженої, несексистської) мови, адже зміст і форма, як відомо, нерозривно взаємопов’язані: те, ЯК ми говоримо, є не менш важливим, ніж те, ЩО ми говоримо. 

Оскільки мова охоплює всі сфери життя й діяльності людей, то проблема використання гендерночутливої мови виходить за межі лише гендерної лінгвістики як мовознавчої дисципліни, а стає необхідним інструментом подолання гендерної дискримінації скрізь, де є людина.

 

AleksanDerالكسندRudرود2000-2015 , Mariupol UA -Toronto CA, ©

Сайт создан с Mozello - самым удобным онлайн конструктором сайтов.

 .